Старші люде, чи то на навчившись молитви й споглядання, чи то не маючи вже на них потреби, де тільки випаде часинка, то вже й задрімають. Не на спочивок, не для наснаги, а так собі — досипають пожиття.
Так обережно, сторожко, як вартовий на стійці вічности: щоб не зрадити прапора й не впасти на власний баґнет.
Немає коментарів:
Дописати коментар