Досліджувати історію, як відомо, годиться за дежерелами. Моє улюблене (й єдине) джерело — "Старий Заповіт". І хоч що там пиши про події історії найновітнішої, хай які джерельця створюй, а те, що коїться перед широко роззявленими очима сьогочасників, аж ніяк не розчаровує нас у старім, заповітнім джерелі.
З того джерела, між иньшим, бачимо, що відколи людство так уже богобійно замислилося про владу, маєм дві її відміні: аба судді, або царі. Можна взиватися всякими вченими словами, а вибір простий: покладаємось на мудрість багатьох законників чи їдного беззаконника, читаючи або "Книгу суддів" або "Книгу царів". Тому судді й царі так погано разом мостяться в одній державі, як-що то, звісно, не конституційна монархія.
Немає коментарів:
Дописати коментар