Старець мре під мостом, і його ватага день живе, ївши те, що по йому лишилося, й цілий день не мусить просити. Чи не всі ми такі старці? Ні, не всі: після багатьох не лишається й на життьовий день поживи. Не ватазі судити їх.
Немає коментарів:
Дописати коментар