Все йде, все минає. Так от просто: як-би не йшло, то й не минало-б. Бо краю й справді нема: війна собі воюється, а мир собі мириться. Час тече то густо, як та кров, а то рідесенько, як та нечиста водичка. Ті, кому є край, одчувають теє. А надто ті, чий край не за горами. Але не випадає бути чоловіком минувшини. Бо минулість минула, а ти ще мусиш бути, пробуваючи ніби вже не зовсім у своїм часі — аж якось трохи ніяково. Та час залюднений людьми — вони грають у йому, як риба в сажавці: час ніби тече, а люде ніби пливуть.
Немає коментарів:
Дописати коментар