Подзвонила мені була:
— Не дивуйся, що до тебе пристала в друзі й коментує якась Олена Дерев'янко. То — я.
— Тю! А чого саме Олена Дерев'янко?
— Та то студентка в мене була, і якось крутиться в голові те ім'я з прізвищем — от і назвалася.
Дуже ніяково їй, бачте, було, що от вона "старша наукова співробітниця", а десь окремо нишком тиняється й плутається по соціяльних мережах. Здавалося-б: хіба мало доценток і навіть прохвесорок по тих мережах не соромиться давати собі повну дуреп'ячу воленьку? А вона чогось не могла. А мережитися соціяльно кортіло — була бо дуже вже самотня.
От тепер необережно померла з пошести й забрала з собою обох стареньких батьків — усеньку свою родину. Тільки десь по соцвічках позастрягали несьмілі коментарики з наличком "Олена Дерев'янко".
Немає коментарів:
Дописати коментар