Чимало є слів, що без них уже ніби ніяк українцеві обійтися, а вони-ж у нашій мові чи не такі, чи не там стоять. От, приміром, спілкування — вже-ж не обійдеться, так розійшлося: тільки те й робимо, що спілкуємося, більше, здається, нічого. Воно може й правда тому, а тільки не та, що малося сказати. Бо спілкування — то не єднання, а роз'єднання. Всі розходяться по спілках: чоловік і жінка — одна спілка, а жінка й чоловік — друга. І як після того відбувати зносини? Спілк-спілк, а не виходить нічого.
Немає коментарів:
Дописати коментар