Була колись така гра народня — "в тісної баби" звалася: посідають на одну лавку й тиснуть іскраю, щоб середнє, придушене, випало. Тепер ми так гуляємо "в тісної душі": великі крайні душі налягають на серединні, ближчі до істини. Й щасливо налягають — так, що аж духа спирає.
Немає коментарів:
Дописати коментар