Який попереду манячить погідний, лагідний, вересневий тиждень на хуторі! Яке велике спасибі гріється в серденьку за цю нагоду до душі, до пуття й з перестанками нічого не робити коло землі. А кому-ж та дяка превелика дістанеться? Своїм тямущішим, иньшим, бувалішим трударям-перекладарям, тим першим, що коло їх ти мав бути за другого, т'але якось так стало не треба. То вони перцюватимуть, щируватимуть, аж піт очі заливатиме, зароблюватимуться й перепрацьовуватимуться там, де, на превелике народнє щастя, тебе нема.
Гроші? А що гроші?! Розпитаєтеся потім їх, отих трудівників, чи воно помоглося з грішми. Нічогісінько не помоглося! А вересневе погідне життя минуло без сонця, без повітря, без хутора, без розкошів — за самими турбаціями й істривоженим дожиданням підсонньового лиха й знову грошей, грошей, грошей!
Немає коментарів:
Дописати коментар