Культурно я живу в країні мертвих. Це, здається, зветься тепер унутрішньою еміґрацією. Приїздиш на еміґрацію, а там ніхто з квітами не зустріча, бо нікого, крім тебе, нема. Як нема, то й дарма. А вам нудно, жалкуєте? Їй-Богу, не чую! Люде, я люблю вас, але можете вже не пильнувати: пізно, проґавили.
Немає коментарів:
Дописати коментар