З чорноротої прірви незнайства вистромляться чотири тіні, як схрещені темні язики. Вони силкуються прошамотіти якісь безголосі чи то обвини, чи то жалі. Хмарою насувається й душить духа німа поетичність незнаття, але зненацька чари пропадають: заговорило. Хрипи, кашлюка — ніби дереться сувій лібретта чи вся завіса вистави, й ти бачиш голу спину амфітеатру.
Немає коментарів:
Дописати коментар