Оті людоньки, що, дай їм Боже здоровля та гаразду всякого, вже знають українських десять слів і тільки три поплутали й ахвішку не так назвали, т'але вже вилізли в Усесьвіт і відтіля проповідують усього по десять: десять приказок, десять загадок, десять бек дитині, що воно ляка, — де вони взялися такі... неохвіти?
Це вони викрикують, поки самі не забули. Та слід-же народові й правдоньку сказати: рідну мову цілий вік вивчати й перед смертю розплакатися над нею... від ізнемоги.
Це вони викрикують, поки самі не забули. Та слід-же народові й правдоньку сказати: рідну мову цілий вік вивчати й перед смертю розплакатися над нею... від ізнемоги.
Немає коментарів:
Дописати коментар