Без бою, без крови

Оце пісенне, наша клича теперки: "Я не здамся без бою!" От і думаю собі: адже-ж по наськи "без бою" - то й "без боясти" буде. То що це в нас: бій чи бояння? Без чого ми не здамося?
Ах, скажуть, та це-ж поезія, брате, "П'єро кохає"! Так, поезія. Кохання любови без вистигання. Кохав, викохував свою любов, а овочу й нема.
З поезією в нас іста архаїка: як не засьпівати й не заграти до слова, то й слухати ніхто не буде. А вже читать! З усім тим, настрій лишився аж надто поетичний, хоч і без пояснювальних слів. Дуже не до речи...