Він іздибався з нею геть випадково. І озирнувся: ах, яка краля! І побіг слідком, і наздогнав. Їй спершу було байдуже, аж потім чи то пригледілася, чи то притерпілася. Але жили вони довго й удвох щасливо. Хіба що чужі настирялися, налазили. Вже скоро й казці кінець. Та він не хоче, щоб вона померла того самого дня. Хай іздибуються, хай озираються, хай біжать слідком, хай наздоганяють уже без нього, вже після нього. Аби не німотствували.
Немає коментарів:
Дописати коментар