У Мережі я таки намагаюся писати "для вічности", хоч і сьвідомий того, що Мережа в нас не на те. Писанина "у вічність" швидше набридає, ніж те, що пишеться "про загал". Але мережеве письменство мусить удаватися до всіх вибриків лисоветинського (шекспірівського) театру. Й однак обриднеш. І скоро: твої ноги, пика, суржик, мізерні життьові подробиці. І більше надокучати людям не зможеш - одцураються. А вічності годиться докучати. Так нам велено.
Немає коментарів:
Дописати коментар