Адамові вівці

Як можу судити наших земляків, що й далі плекають якісь амбіції в "великій культурі", трохи хизуючись своєю до неї причетністю, коли й сам Кобзар уже аж 1858 року ще думає повістю "Прогулка сѣ удовольствиемѣ и не безѣ морали" покинути малий слід "в великорусском словѣ", наражаючи свій хист на зрадливу випробу? І ніхто не відрадив, помагали громадою! Бо то, бач, вихід на ширшу авдиторію в YouTube'і!
Дякувати Шевченкові, що я можу тепер дозволити собі на те, щоб уже не гратися з тим степовим маревом. Доведеться обійтися без утіхи задля додержання належної моралі.