Сталася потеря

 Саме 368 років тому нерозумні британці стратили свого короля Карла I. 1649-рік! Нам як-раз тоді було якогось леґітимного короля аж-аж треба до визвольного нашого руху! Аби не Олексій Михайлович! А Хмельницький був-би за Карла реґентом, дириґував-би.
Скарали на горло чоловіка, а він міг иньшим послужити! Кажуть, державна зрада, буцім-то закликав утручання французького короля, свого брата. Яка ще там ізрада, як усі королі — брати?! А в нас-же тоді й прості за ту державну зраду не чували. І досі воно так: кожне ходе собі ходором.
А интервенція французька нам тогді допомогла-б. До нас-би й закликав. Такого гарного короля дурно перевели. Мали-б ми теперки конституційну монархію. І власну династію Стюартів. Ну, чи погано?
Один мій друг хоче Віндзорів просити, бо їх іще є. Настановити нашим одновладарем із довгою титулатурою, але щоб серед иньшого було "король Галицький, гетьман Правобережної й Лівобережної Вкраїни, кошовий отаман Запорозький і Кубанський і всієї Слобожанщини, а також всякої новокозацької займанщини, великий князь Донбаський і хан Кримський то-що". Отогді вже вкраїнської киреї ніхто не роздиратиме, бо буде вона почесно його, конституційно-заступницько королівська.