Ми втратили здатність споглядати, це найбільша втрата нашої доби, заплата за всі її правдиві й неправдиві вигоди. Ми навчилися що-найспритніше хапати й шпурляти, й уже не можемо до ладу зібрати своє каміння та як слід розкидати його. Каміння — то взагалі не наш припас і не наше знаряддя, наша річ — м'ячі.
Парадоксальним чином саме однокультурність, що ніби-то надійно замикає сьогочасного чоловіка в соборі власного народу, найменше сприяє споглядальності. Однокультурна особа бридливо хапає чуже й поривчасто шпурляє його в чужого, кленучи й погрожуючи розбратом.
Українці вже століттями не мають чистої години на самоспоглядання, може саме тому ми навчилися його прагнути й поціновувати. Але на заваді стає доба, що розкидалася в нас своїми м'ячами.
Парадоксальним чином саме однокультурність, що ніби-то надійно замикає сьогочасного чоловіка в соборі власного народу, найменше сприяє споглядальності. Однокультурна особа бридливо хапає чуже й поривчасто шпурляє його в чужого, кленучи й погрожуючи розбратом.
Українці вже століттями не мають чистої години на самоспоглядання, може саме тому ми навчилися його прагнути й поціновувати. Але на заваді стає доба, що розкидалася в нас своїми м'ячами.
Немає коментарів:
Дописати коментар