Уподобаннячко

 Ах, хороші, славні мої нарцизики — молодесенькі, сьвіженькі! Як-же гарно пишаються ваші маленькі голівки!
Окроплю вас дрібною росою любих уваг і милих речей, обвію вас теплим вітерцем щирої ґречности!
Знаю, що люблю вас безодвітно, а таки кохаюся в вас, бо недовгий ваш час і короткий ваш вік. Не розів'ються в дерева ваші ніжні цибулинки. Не буде лісу, та не стане й саду — постануть журні, замріяні підосінні клюмби.
Самозакохані нарцизики, не віддам вас харцизикам! Лишайтеся мешканцями гербарію між сторінками книжки, що не ви списали, спочивайте в засхлій, недіткненній красі!
Книжка стане на поличку часу й роками соромляже вабитиме неуважного читача спинкою червоної шкуратяної оправи, спинкою з невідомо на чию пошану відбитими, але ще тьмяно-золотавими иніціялами "Ф.Б".