Сьвято пересьвідчення

 Великдень — сьвято сьвідків, сьвято пересьвідчення. Ще вчора ми зо згаслими сьвічками стояли перед Тілом Чоловіка, готуючись навіки заперти Тіло в гріб. Щоб, як із простими смертними, не бачити зникнення й небуття, не бути тому сьвідками.
З превеликим сумнівом згадували Його слово до нас — слово Логосове, слово Словесне. Апостоли перешіптували проповідь, що на неї не вважали люде, зате злісно блискали очима біси. Смерть кожному стукала по лобі щиколодками кістяних пальців: помреш. Помреш і не буде нічого. І вірили Марі.
Ще мить тому стояли ми перед гробом порожнім і сповитком розвиненим, і превеликий сумнів поймав і сповивав нас найбільше. А вже тепер знаємо: воскрес! І все кругом — жива проповідь, і немає ні словечка супротивного.
Що не молитва, то "Господи, помилуй!". І помилував сьогодні, щойно, саме зараз, коли крикнули: "А таки воскрес!" І ми всі сьвідки тому: як були невірні, так і стали вірні. Чи надовго? Що згадаємо, сьвідки, на страшному, а не радісному Суді? Суді не над Смертю, а над собою?
Не думається про те — все так окреслено й ясно на час. Без сьвічок і без сонця навіть видно, що Вічний, що Єсть.