Хоч і пригаслий, я каганцюю в гармонійному хорі суголосних вогників, — пломінець бренить од чуття причетности й приналежности. Що буде, коли я згасну? Чи не байдуже до того мойому хорові? Чи потрібен я комусь із огнистих сьпівців? Я не багато собі з того роблю.
А от моїй родині сьвітить і гріє тільки мій каганець: хоч який притьмарений, я маю вогнем жахтіти.
Та й сам себе я вирозуміти мушу: простягнутися гарячою цяточкою просто вгору — до Творця.
А от моїй родині сьвітить і гріє тільки мій каганець: хоч який притьмарений, я маю вогнем жахтіти.
Та й сам себе я вирозуміти мушу: простягнутися гарячою цяточкою просто вгору — до Творця.
Немає коментарів:
Дописати коментар