"Бий своїх, щоб чужі боялися!", — таке давнє гасло московців, та й не тільки їхнє. Але саме московці й досі всяке биття найперше починають із своїх. Здебільша своїми й обмежуються. Але й тоді, коли таки вдається трохи помотлошити й чужих, з остаточною наминачкою таки повертаються до свойого брата.
Тому, хто став своїм, належить приохотити себе до бійки, приохотити, як той перебієць, що вже й кулаків не здійме, а все стоїть і ковтає удари так, ніби лице — то вода: тільки плюсне й жмурки по поверсі.
З уваги на те все, маємо доконче якось упевнити запаленого захватом сусіду, що ми — не свої, чужі: ціліші будуть нам чуприни.
Тому, хто став своїм, належить приохотити себе до бійки, приохотити, як той перебієць, що вже й кулаків не здійме, а все стоїть і ковтає удари так, ніби лице — то вода: тільки плюсне й жмурки по поверсі.
З уваги на те все, маємо доконче якось упевнити запаленого захватом сусіду, що ми — не свої, чужі: ціліші будуть нам чуприни.
Немає коментарів:
Дописати коментар