Українці призвикли жити серед зрадців, викажчиків, метунців, піджиґувачів, нацьковувачів — як ті кактеї в пустелі. Пустеля-ж теж не без живоття, але кактеї животіють усупір тому, що округи їх куйовдиться й кишіє. Всупереч приказці: надоколо біда, а всередині вода.
— А до чого тут ті кактеї не наші? — спитає котрий українець. — Сказано-ж:
"Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі."
Сказано. І від кого-ж сказано! Але билиночка думала, що кругом — погожа вода. Тому й билиночка. А погожу воду, треба в собі втримувати, надимаючи щоки, щоб ніде не цюркнути.
От того й кактея.
— А до чого тут ті кактеї не наші? — спитає котрий українець. — Сказано-ж:
"Ой одна я, одна,
Як билиночка в полі,
Та не дав мені Бог
Ані щастя, ні долі."
Сказано. І від кого-ж сказано! Але билиночка думала, що кругом — погожа вода. Тому й билиночка. А погожу воду, треба в собі втримувати, надимаючи щоки, щоб ніде не цюркнути.
От того й кактея.
Немає коментарів:
Дописати коментар