Стиль московських лубочних лицарських повістей

 Ми всі читали в казках: побачив царенко патрета дівочого й затужив: нікого в сьвіті не хоче, тільки тої панни, що на патреті. Благословіть, батько-мати, на край сьвіту замчатися, між азияцьку дичу — суженої не огуженої в чужих сторонах глядіти. Вірили образові!
Котрийсь кам'яної доби ловець видряпав на стіні печери простацькі картини звіряних гонів — а ми вже й вивчаємо, нітрохи не вагавшися, побут передпотоповий.

Тепер не так — зображенню не вір! Не вір, бо то звір, як не вкусить, то злякає. Видиме стало хибним і невидющим. Читай і думай, а картинам віри не йми. Не того, що закуріли, а того, що то згуста буває неправдиве малювання.