Ідеал сьвятощів

 Незвичайний народ живе поруч нас: на око звичайне недоброзвичайний, він носить у душі ідеал сьвятощів. Ми не різнимося з тим народом ані законами, ані ділами. Але ми кохаємося в добрах, а він — у добрі; ми в панстві, він — в панскості; ми — в маєтностях, він — у могутності; ми — в надбаному, він — у надхненому.

Вірність не випадає змірити числом вірних, її не можна сповнити повними люду церквами. Ані знадити речами, ані звабити очами. Вона — в нечутних пахощах, у добірних барвах. Для чужих — вона безмовна.
Там дука-срібляник духовніший за нашого безсрібника, там матірщина лагідніша за нашу масткословність. Там усе — летючий ідеал: як у нечитаній книжці, як і в незмисленій гадці. Тож, плазуючи, позираймо на небо: щоб бува не впав і не потовк нас.