середа, 30 липня 2014 р.

Наша недоля в піснях народніх

 Було колись: бальові романси a bel canto, літературна мова  як тьох, дак тьох. Минулося! Поспливали суворі черевні сьпіви, забуті закутні наші говори: юж мі так не буде, як мі било перше... Не штуки, а правди нас тепер закортіло.
І все зрозуміло всім  жадних едукованих протестів проти хлопської мови! Нещодавно в Трускавці мене пані запитали: от ви так гарно по нашому говорите, а що воно  кача, скажіте? Качка, кажу, каченя. Е ні, відказує, ви родом киянин, того знати не можете. Невідоме щось плине по Тисині!
А от, хто ж ми буде брати яму  всяк тепер знає, кедь ми прийшла карта нароковац...

2 коментарі:

  1. Кача качею, а от що таке Тисина? Ніби немає такої річки. Ласкаве до Тиса? Так ніби не водиться в нашій мові...

    ВідповістиВидалити
  2. Мені зручніше уявляти, що це впотужнена назва Тиси - найбільшої річки Закарпаття. Хоча "тисина" по-вкраїнському - то тільки тисова деревина. Складна історія тої пісні.
    http://100krokiv.info/2014/10/vasyl-sokil-pro-pisnyu-plyve-kacha-po-tysyni/

    ВідповістиВидалити