Коли сам цар нарешті зволять оглядати нову велику земельну посілість, його вийдуть вітати радісним покликом бабусі й дідусі в народніх одностроях всякого люду, що доживає віку в демографічно збанкрутілому Криму. В барвистій дзюркотливій шерезі обабіч кортежного гостинця виставатимуть із перії двоє в запасці й вишиванці з найбільшим, прибитим цілою головою соли, короваєм. Вони виголосять заздоровне слово кримсько-вкраїнською піддержавною мовою, давлячись і хриплячи від ненависти до калинової.
Немає коментарів:
Дописати коментар