Сьогодні на неділешньому казанні панотець прочитав: "У церкві ми маємо не збори сьвятих, а лічницю грішних". Пишу "церква" з малої літери, бо сподіваюся, що так воно й малося на увазі. Бо Церква є вже переможна, й іще войова. Саме до цієї останньої мабуть належить згаданий шпиталь. Але та Церква войова, бо воює з гріхом, а не з грішниками. Якби ми воювали з грішниками, то найлекше було-б самознищитися, але ми натомісь самовдосконалюємося й стоїмо на дорозі сьвятости — отой прохід і маємо боронити.
А в лазареті-ж як? Там коло нас усе-ж таки ходять сьвяті, бо йнакше ми й лікарів заразимо своїми страхами й дурницями. Ґвалт, міняють головного лікаря! Калавур, переводять до иньшої лікарні! Пробі, підселяють прокажеників! Увага, лікарі говорять не по московській! Рятуйте, забирають наше приміщення!
Добре, коли церква приймає поранених вояків. Хто може вмістити нас — хай умістить! І треба ходити до церкви, щоб бути з Церквою. Як не підлікуємось у тій лічниці, то хоч хорих одвідаєм. А все-ж по християнськи вчинимо.
А де церква стоїть — то визначають ті, хто до неї ходить. Що-неділі.
А в лазареті-ж як? Там коло нас усе-ж таки ходять сьвяті, бо йнакше ми й лікарів заразимо своїми страхами й дурницями. Ґвалт, міняють головного лікаря! Калавур, переводять до иньшої лікарні! Пробі, підселяють прокажеників! Увага, лікарі говорять не по московській! Рятуйте, забирають наше приміщення!
Добре, коли церква приймає поранених вояків. Хто може вмістити нас — хай умістить! І треба ходити до церкви, щоб бути з Церквою. Як не підлікуємось у тій лічниці, то хоч хорих одвідаєм. А все-ж по християнськи вчинимо.
А де церква стоїть — то визначають ті, хто до неї ходить. Що-неділі.
Немає коментарів:
Дописати коментар