Доктор Падлюччо в презентовному "Українському тижневі", "трохи заглибившися в історію", на невеличкій тій глибині дізнався, що визначення "суржик" — то політична провокація ідеологів Щербицького й як утямок єсть наклеп, що за хвальшивою ширмою ховає від нас народнє широкомов'я.
Брехня! Суржик — це струс і сказ, це наша програна війна за народню душу, це мука знемовлення, некумедна комедія, протинародня протиприродність. Я ще не бачив жадного осьпівувача тої ніби простацької мішанки, що він у своїй звичайній, письменній мові не говорив і не писав-би... тим-же таки суржиком. Просто це суржик просьвіченого интеліґента, то-б-то найгірший і найнебезпешніший з усіх суржикових мемів і морфів!
Щоб засьпівати щирим суржиком, треба наперед сопранізувати душу. Після такого "тимчасового" халаштання та душа вже чого не зможе, того не зможе. Але сьпівець чутиме оплески... витонченого смаку.
Брехня! Суржик — це струс і сказ, це наша програна війна за народню душу, це мука знемовлення, некумедна комедія, протинародня протиприродність. Я ще не бачив жадного осьпівувача тої ніби простацької мішанки, що він у своїй звичайній, письменній мові не говорив і не писав-би... тим-же таки суржиком. Просто це суржик просьвіченого интеліґента, то-б-то найгірший і найнебезпешніший з усіх суржикових мемів і морфів!
Щоб засьпівати щирим суржиком, треба наперед сопранізувати душу. Після такого "тимчасового" халаштання та душа вже чого не зможе, того не зможе. Але сьпівець чутиме оплески... витонченого смаку.
Немає коментарів:
Дописати коментар