Ніде правдоньки діти: полюблюять наші вкраїнці мислі мислити. Т'але-ж як нам знати, що воно надумається, коли кругом стільки вільних мислеників і мислеців? Кругом, як мовляв той стельмах, ладнаючи поламаний берлин, не сядеш. Допоможуть розрізнити тонкощі нашої любої, задумливої мови, що так опирається грізній стандартизації й лагіднішому внормуванню. Є, бачте, мисль до мисл-и, а єсть — мисля до мисл-і.
Отак нас мова знов розборонить і розрізнить. Як і ви, я знаю більше таких, що в них мисля та й мисля, мисля — та й вже. Та й сам-бо я таківський. А ви — чи плекаєте мисль?
Немає коментарів:
Дописати коментар