Кожному вкраїнському перекладникові наша мова — як мати. Хай уже не годувальниця, так хоч годівниця. Мамка от мамчить, мамкує, а дитя коверзує: й город мамчин не такий, і садок занехаяний, і поле неоране. А тим часом і мова мовиться, й овоч їсться, й грошинка яка-неяка від мамки перепада. Треба вже дякувати!
Немає коментарів:
Дописати коментар