Саме проста людська вмілість, а не такий очевидний перетворний чин, безупинно й невпроханно йдуть на сотворений сьвіт. Це я бачу, яко безсторонній спостерігач, безсторонній саме тому, що мені самому ніяка вмілість не притаманна. Я змалечку саме спостерігав умілість (й нахабне її вдавання). Пригадую, як ходив за дідом його садком: дід усе робив (бо все вмів, як умів), а я тільки дивився, як він уміє.
Чин творення скінчився, створеному сьвіту перетворення непотрібне, а мастак утручається — вміє. Від Бога самого вміє. Бог стоїть над сьвітом і творець-неборак простягається до Його через якесь тобі майстрування. Й сьвіт безсилий: це все з'ясується по кончині сьвітові. А перетворчий чин людського роду ввесь до останку приналежний отій спільній загибелі.
Немає коментарів:
Дописати коментар