Ну, дивіться: не встигли гамериканці в своїй Раді вхвалити нам пакета з допомогою, а вже збадьорилася наша земля. Нині ходив на роботу й зразу втямив: Україні жити, Вкраїні бути. А сталося от що: на присьвячену бійометанові конхверенцію громадкою завітали столоходи. Нарахував їх мало не з десяток, а це добрячий відсоток од щирих любителів скрапленого бійопалива. В обіди я геть аж причепився до одного, що колись був напився п'яний на заходові, присьвяченому бізнесові аж у самій Японії (бізнесові, а не заходові в Японії).
Питаю його:
— Зацікавив наш захід? А Ви-ж із боку виробника чи споживача будете!
Я, каже відверто, звісно, з боку споживача, та дайте перше попоїсти, а тоді вже й розпитуйте, як не перекортить. Ну, це я своїми словами його відмову переказую. Головне не те — люде хочуть їсти, бо люде збираються жити й діяти! Перетривали пандемію й зиму розпачу нашого, не виїхали ховатися від грізної московської війни. Давно знайомі їдці-ветерани привели як перевесників своїх, як і перспективну свою молодечу. Сухоребрий лиш один: отой п'яничка. А решта — ого-го-го.
Як ці не далися, то й ми якось перетравимо й перетриваємо.
Немає коментарів:
Дописати коментар