Якби Сковороді показали західню хвилозопию, навіть сучасну йому (з Кантом вони були майже однолітки, тільки що цей останній пожив довшенько (а що йому, німцеві, зробиться?), то пан Грицько навідріз одхрестився-б од неї, такої ніби клясичної. Сковорода непричетний до клясичної хвилозопиї, бо він дістав клясичну осьвіту. Як слушно завважує Багалій, найґрунтовніший дослідник сковородинської спадщини, Сковорода перебуває в щасливому стані синкретизму, де хвилозопия (наче наука) цілком збігається й ототожнюється з релігією (наче вірою). Звісно в історії Сковорода такий не сам, не сам навіть серед сучасників своїх. Але від сковородинських закладин у нас, українців, запанувало таке прямування: віримо в хвиолозопию, хвилозопствуємо з приводу віри. Отак послухаєш мудрих людей і зідхнеш до себе: "Господи, я хоч у Бога вірую, до церкви ходжу, а не що!"
Немає коментарів:
Дописати коментар