"Данта старого полупанком нашим можна здивувать." Интеліґент — одверто не вкраїнське слово, хоч і пиши його з "и" звичаєм нашого наддніпрянського икавізму ("индик", "иржа", "искра" то-що). Московський імперський різночинець — попенко, ходачковий шляхтиченко, вибагатілий мужиченко, а совіцькою добою — ще й, заперечуючи (й нищачи) попередників, попихаченко, комнезаменко, сільраденко, колгоспниченко. Одно слово, полупанки, такі, що й старого Данта легко можуть іздивувать. Полупанство в интеліґенції невигубне: придивіться до нашого интеліґента — вічно нова людина з непропащою енерґією винику й настання, активиста, що йому наша доба й цяцьку дала — "активності". Вже до панства, здається, тільки шапкою докинути, дак коли-ж "полу-". Звідци либонь і ненастанне дурливе загравання з суржиком (свербить коріння). І любов до голохвостої трибуни (перш ніж видати, шебенути, годиться виказати промову мішаними словами). Мудерно — як у панів за звичай, а в полупанків — "зазвичай".
Панові интеліґентність ні до чого: він уже й так собі пан, який є; а полупанкові треба панства, щоб уже безжурно відкинути ввесь интеліґенцький дур, давши тому розкішного, щедрого панського копняка на дорогу.
Немає коментарів:
Дописати коментар