Ретельно пізнаючи себе самого, вже совіцький Тичина побачив усередині "хвигурний триугол" чи, як звичніше, рівнораменний трикутник. А може то був справді радянський Тичина, бо він радив раду зо Сковородою, а отже з собою: "і три, і два й один — одно і теж." Виявляється, геометрія помагає вирівняти й охвормити сумління. Усе, бач, одно, й лиш один вимір різниться — довжина рамена. Рамено ще тоді в Тичини було довге-предовге.
І "Київа далекого торжественність нагорна", намісць поетичної бучности, величности й просто собі врочистости, здавалась із Харкова недосяжно досяжна.
Немає коментарів:
Дописати коментар