По теперішніх словниках ніде "братіка" нема. А по старих "братика" не було. Якесь порвання сталося. Десь якась шановна ґенерація ручку й ніженьку звихнула. Осібність мови багато кому вадить: мене, яко носія давньої традиції, де-котрі допитливі перепитують на кожнім другім слові. Доводиться просто на дулях пояснювати. На сьвітлий історичний гостинець виходимо в зручних капцях: "А дід бабці купив капці, та короткі були, то втяв пальці."
Немає коментарів:
Дописати коментар