Утікав я міського поголосу, біг у широкі ліси, т'але й там панувало більше за моє, несамітне життя. Тільки в печерах свого серця заховаюся. Кожне слово поставлю перед себе й мовчки споглядатиму його.
"Так, про місяць знать дарма: є там люде чи нема.
Кинь Коперникові сфери,
В серця свого глянь печери!
Глагол у нутрі твоїм — то веселий будеш з ним."
Немає коментарів:
Дописати коментар