"Мудрі й у забавках розумні, й у брехні істинні. Істина їхньому гострому зорові не здаля бовваніла, як простацький розум, а ясно, мов у сьвічаді, виставлялася, й вони, забачивши відразу живу її подобу, вподобили її в різноманітні тлінні хвиґури." Ну хіба-ж не гарно сказано? І простацький розум побачить, що гарно! Й чималенько ми бачимо тепер таких, що "й у брехні істинні" виходять. У забавках вони розумні, не перебирають міри, щоб не схибити потім ув "істинній" своїй брехні, що виставля від себе хоч тлінні, але імпонентні хвиґури.
От, що спадає на думку, хоча Сковорода, найпевніше, мав тут на увазі мистців і їхні тлінні, бо знищенні й зникомі, твори. Хоч мистецтво й штука, хоч воно й штучне, але тільки випавши з його, гострозорий мистець може стати низькоокий і втратити істинність посеред брехні, й зробитися істинно брехливий. А починається все від того, що він умачає свій хліб у неосолену сіль сьвіту сього й запиває його сьвітовим п'янким вином.
Немає коментарів:
Дописати коментар