пʼятниця, 29 жовтня 2021 р.

Нова античність

 Теперки, диви, всі чіпляються до античности: античність те, античність се... На греку й латину не сьміють посилатися, бо то треба вчить, а хто-ж її втне, — а так переказують. Це як у нас, було, приказують, що от у Біблії наче десь пише. "Спочатку було (мое) слово", — й уже ну брехать, аж розпережеться. Добре, дума собі нишком, що я, хоч не читав, але певен, що й ти ані же — то вже якось ізбалакаємся без ніякого chapter and verse.
Дак оце й я за ту анатичність думкою багатію. Демократія, гадаю, то було про поліси, та не забезпекові, а невеличке таке містечко, якесь Полонне на нашу мірку. То вже там усі політи демократи, політикують потроху, а хто ні — той просто ідіот. Аж поки не зачнеться якась руїна — от, скажім, Пелопонеська війна.
А ми хочемо, щоб у тотальному сьвіті, де навіть дурень послідущий усе з-ґльобальна бере, та й сіялася ще якась демократія. Кратії — сила, дак а демос той де? Нема сердешного. Геть і тих трибунів нема, навіть Брутів і Коклесів, сама тільки трибуна пусткою стоїть: вийди, почитай, що там у тебе на лобі написано.


Немає коментарів:

Дописати коментар