Синявський робить делікатне спостереження (1931 р.), що "ітелігенція на Україні не одномовна, а це стоїть на перешкоді до розвитку поправного натурального словотвору." Ось тому кружляє "довкруж", недорічить "минулоріч", вирячує очі "вочевидь", звучить і значить "зазвичай"! Одномовна, але-ж і не багатомовна — чогось недохопили, ніде розпустити мовнії тії крильцята. І що його робити?
Відповідь маєм тут-таки: "Як знаючись тільки добре на музиці, маючи вправність у грі, людина може взяти й новий добрий акорд, так тільки глибоко й повно знаючи мову, можна витворити нове слово без наміру, не надумано, цілком натурально, "само собою".
Як то без наміру?! А ми з наміром, одним-єдиним, — похизуватися! Бо ми надумали. А ми штучно! Ми самі собі знаємо своє.
Немає коментарів:
Дописати коментар