Передмовлячи до своєї книжки, Синявский зразу (либонь звично) дратується з приводу "тенденції «українізувати» українську мову": "Справді бо, як назвати досить поширені тепер намагання прищіпати (sic!) українській мові все таке, що не властиве російській чи польській мові, обминати все спільне з ними, і тим з одного боку подекуди калічити мову, а з другого зводити її на ступінь селянського примітиву." З цього постають "безконечні нісенітниці" на зразок "вважаю за зайве", "перш за все", "візволений від пролетаріяту" (замість "пролетаріятом") і т. ін."
Сьогочасні наші меньшенькі синявські тільки поплескають у долоньки на такі вихватки. Хоча чи не насумрять вони високого чола, надибавши оте "прищіпати", а ще "не менше шкідливий, як і перший", "винні цьому" — і то ще перші-кращі слова й вирази, а там їх таких багато!
Ах, ті щасливі часи, коли треба було ломакою, крім московської, відганяти в дорозі тільки ще польську мову! Але щасливі часи швидко минули: самого Синявського, як і його заперечників, "епіґонів-народників", що пробували гнути интеліґентську мову до долу чорноземного "селянського примітиву" страчено за їхні суперечні погляди. Й от тепер кожен мовознавець, уже визволений од пролетаряту, мовознавлячи й мовознаючи, мусить гарненько подумати, а чи стратили-б його большовики за тії мовознавчі розвідки? Вважаю за незайве тут-таки відповісти: ні, не стратили-б, а задумливо погладили по голівці й одрядили ще побігати.
Люде, бачте, мали різний мовний смак, усякого смаку добирали в мові. З цього приводу Синявський завважує: "Не відкидаючи взагалі такої речі, як "мовний смак", автор проте найкращий "мовний смак" має за величину дуже малу проти того, що становить собою ціла українська мова."
Де ти, ціла вкраїнська мово? Ніколи не бачив тебе цілою. Чи видно тебе такою з нашого мовного елізіюму, де під плече прогулюються Синявський із Смеречинським?
Немає коментарів:
Дописати коментар