Гробар зробив свою роботу,
Та роблять вогкість у землі
Не сльози, а перлинки поту
На мармуряному чолі.
А десь у хаті, там, де вмерли,
Знов дно, де був думок струмок, —
Лиш чоток річковії перли
До молитовних сторінок.
Ти не в книжках, а між книжками
Кістковим ножиком заліг,
Папір розтявши, та не камінь.
Ти руки склав, на чому зміг.
Вся постать випнулась із віка,
У вічність дивиться лице
Колись земного чоловіка,
Що і не думав буть мерцем.
Немає коментарів:
Дописати коментар