Щось якось укро мені нині. Слово саме буде чи не гуцульське, т'але-ж варте того, щоб дано йому літературну долю. Ми-ж чуємо: "Все буде Україна!" Дак треба-ж знать, що коли Вкраїна, то часом буває й укро, а часом — і геть укро. Укрість — то прикрісь і вагота, що тяжіють особливо, хоч і лежать на всіх ніби супокійно. Укрості на нас, на всіх, лежати дуже доліжно, а нам щось укро кожному зосібна.
Немає коментарів:
Дописати коментар