Щось я геть виписався, списався, як дрібнесенький камінчик крейди під шкільною таблицею: не маю буденних спостережень і навіть не хочеться, щоб здіймала мене надхненна рука й креслила щось своє, мені невідоме, білим на чорному полі школярського палімпсесту. Знаю, що можу, що в моїй крисі пам'ять передісторичних морів, краса перших створінь. Але-ж лежу, тільки часом насовую білі плями.
Немає коментарів:
Дописати коментар