Цікавий я знати, звідки беруться оті високі, сухорляві, прямоногі чоловіки, чия мужність виявляє себе буйною бородою? Сто років було їх не треба, а вони, бач, у поколіннях заховували потрібні гени, дожидаючи, поки не за гандрабастих кудлаїв, а за красюків їх визнано. І скільки-ж їх, погляньте лишень! Ціле століття марудно голилися, вискубувалися, про око грубшали, ховали в шароварах палимони худих ніг. І нарешті: просимо до кону, глядачі в залі!
А ми, огрядні дядьки на міцних прахтичних балясах ніг, із старанно виголеними цапками, — що, зробилися вже непотрібні? Цілих сто років публіка вітала нас шаленими оплесками, нам вірили, нас навіть кохали панії та панянки, нашими були повсякденна поведінка й від усіх визнана статечність. Ми доцільніші, нас такими знаходять іще в стародавніх розкопах. На що чоловікові дибати на дибах і стромляти свого носа в хмари? На що збирати пилюку кудлатими бровами, всмоктувати порох пуком нечесаної бороди? Бо так тепер треба. І треба таких. Ет, не розпізнали ми вчасно красенів як треба!
А ми, огрядні дядьки на міцних прахтичних балясах ніг, із старанно виголеними цапками, — що, зробилися вже непотрібні? Цілих сто років публіка вітала нас шаленими оплесками, нам вірили, нас навіть кохали панії та панянки, нашими були повсякденна поведінка й від усіх визнана статечність. Ми доцільніші, нас такими знаходять іще в стародавніх розкопах. На що чоловікові дибати на дибах і стромляти свого носа в хмари? На що збирати пилюку кудлатими бровами, всмоктувати порох пуком нечесаної бороди? Бо так тепер треба. І треба таких. Ет, не розпізнали ми вчасно красенів як треба!
Немає коментарів:
Дописати коментар