Дуже треба

 Якось у вчений супереці, запалюючись од моїх доводів, один перекладознавець кинув увагу:

— Неправда Ваша, так у словниках!

— Яких саме?

— Та байдуже, яких!

Однаковісінько. Та не однаково мені. Я люблю гортати "старі" словники. Й от маємо: "Мехіко", "мехіканський" чи й суворіше: "Ме́хіко (а не Ме́ксіка, країна і місто, есп. Mexico). Виявляється, застарілі мовознавці вже давно запозичували чужі слова, референтній мові не кланяючись: "Ме́ксіка, треба Ме́хіко" Ще й оте вимогливе, аж червоне "треба"!

А "Лісбона" — чи ще треба, чи вже клямка запала? Треба й дуже треба! Ох, тяжко-важко в сьвіті жити вченому перекладачеві-міжнародникові!