Є спокуса почуватися нащадком, спадкоємцем і наступником сьвятости. Для вкраїнців вона не така характерна, бо ми звикли ховати мертвих, ховати від чужого ока. Але як-що кинутися свого вкраїнства, то можна дістати пропозицію й кревної родинности, й багатого спадку, й щирого наступництва. Пропозицію від тих, хто заноситься на небо як ніби хоронитель сьвятости.
Але сьвятість — то доконаний стан, осяйна вершина, звідки вже нема ходу. Вона не просить і не дає права признаватися до когось, спадкувати по комусь чи переймати або давати щось через наступство. Сьвятість — то вершок, од живих альпінистих не підкорений. Живі альпінисті поки що моляться за всіх, хто дереться й дерся, лізе й ліз чи й просто лежить і лежав, зачаровано споглядаючи верхогір'я.
Але сьвятість — то доконаний стан, осяйна вершина, звідки вже нема ходу. Вона не просить і не дає права признаватися до когось, спадкувати по комусь чи переймати або давати щось через наступство. Сьвятість — то вершок, од живих альпінистих не підкорений. Живі альпінисті поки що моляться за всіх, хто дереться й дерся, лізе й ліз чи й просто лежить і лежав, зачаровано споглядаючи верхогір'я.
Немає коментарів:
Дописати коментар