середа, 8 травня 2019 р.

Галантин

Якесь усе застигле, захололе, задубіле, заклякле й закоценіле. Саме такою я уявляв собі цю громадянську весну. Але не виглядав її  заплющував очі. І не сподівався  тримав на споді. Глуха колода ждання затисла в собі обмолодь, як у камінній жмені. І так забагато було будущини, навіть "ті хмари  плідної будущини тіні".
Але щось іде: чуєш, сурми заграли? Десь там  і так криво, фалшиво. Хай те десь буде не тут. Як-що настав час розплати, то я хочу простору.

Немає коментарів:

Дописати коментар