Сьвідома мова

 Моє сприйняття ангелянських романів нерівнозмірне їхній правдивій мистецькій вартості: мова чужа, глуха, невтямна, як той ліс. Тому озираєшся на кожен шелест, чудуєшся й зачаровуєшся від усякої тіни. Геть усе чи то ґотичне, чи то барокове, хоч-би яке сьогочасне й заразісіньке воно було.
Зате вкраїнське красне письменство після голодомору сторожко спиняє мене вже на половині першої галявини: занадто вже мова сьвідома та знакімська...