Чимало слів уже ніби приговталися в нашій мовній хаті, їх мають за родичів, хоч ніхто вам докладно не скаже, з чийого вони боку, молодого чи молодої. Навідувалися в двір, вряди-часи ночували в сінях чи на горищі, а тепер уже тільки в хату - а вони на покутті сидять.
Тут мене запитали, що воно таке: казали-казали "роздатковий матеріял", а тут чуєм - "роздатковий". А хіба-ж я знаю, як треба? Сиділо слово мовчки на покутті, та й взяло озвалося. Але що маю робити? Пошарудів по засіках - і знайшлося одненьке слово - "роздатний". Компьютер його червонить кріваво, тож либонь воно поправне. І це так наголосом кахикнуло: і я, мовляв, тутечки.
Тут мене запитали, що воно таке: казали-казали "роздатковий матеріял", а тут чуєм - "роздатковий". А хіба-ж я знаю, як треба? Сиділо слово мовчки на покутті, та й взяло озвалося. Але що маю робити? Пошарудів по засіках - і знайшлося одненьке слово - "роздатний". Компьютер його червонить кріваво, тож либонь воно поправне. І це так наголосом кахикнуло: і я, мовляв, тутечки.
Немає коментарів:
Дописати коментар